Хтось стукає тихенько в двері,
Для мене то нежданний гість.
Чекав на когось він у сквері,
Думками вилив море сліз.
Промерзло дуже його тіло,
Одежа змокла від дощу.
Торкався вітер його сміло,
Він тихо промовляв " прощу"
Гойдались віти на деревах,
На землю килим з листя впав.
Вже настрій був його на нервах,
Він з лавки якось стрімко встав...
Помандрував у день той сірий,
Думками йшов він в нікуди.
Дощі холодні дуже ли́ли,
Змивались враз його сліди...
І ось хтось стукає у двері,
Я відчиняю... пустота...
То сум прийшов до мене з скверу,
Холоднії його уста...
