Жінка, що закохана в любов,
Віддається Всесвіту навіки.
В жилах її льється, та незрима кров,
Навіть Бог її цілує у повіки.
Жінка, що закохана в любов-
Дорогоцінний скарб життя початку,
ЇЇ п'янкий турботливий покров.
Руйнує в серці непокірну пастку.
Її благословенний ніжний світ,
Мов світло, сходить із небес на землю.
Ця жінка, що закохана в любов,
Пробуджує у нас ту тугу древню.
Вустами її мовить благодать,
А очі, мов зірки у тьмі не гаснуть.
Вона всю мудрість думам передасть-
І темрява, і гнів в обіймах її згаснуть.
