У рожевій сукні походжала осінь,
Так співала гарно, мов була то сповідь,
Золотила ніжно, розкида́ла фарби,
Ох, які барвисті неймовірні барви.
Підійшла до клена, узяла за віти,
А вони всміхнулись, як маленькі діти,
Тихо пригорнулись, ніби до матусі
І листки злетіли у грайливім русі.
Потім завітала до вербички в гості,
Трошки зупинилась дивно на помості,
Заплела у коси золотаві стрічки,
Аж замилувались чарівні смерічки.
Находилась осінь, сіла відпочити,
На листках багряних стала ворожити,
Тож ще буде те́пло, в мене є ще сили,
Щоб в теплі осіннім всі були щасливі.
