Стражденним серцем відчував
Печаль і біль душі живої,
Землі далекої, святої
Своє послання щире слав.
І в тих, знедолених краях
Там, де вітри і сум пустелі
У мріях линув він до неї
Невільної Вкраїни, немов би птах.
Він силу слова мав за зброю,
Що руйнувала ворожий стан,
Самодержавний балаган.
Він істину тримав перед собою.
Ту Божу істину, що світло у імлі,
Що дух його зміцняла у неволі.
І він пророкував народу волю
На рідній, оновленій землі.
