Про війну — воно ж просто,
Розклади усе на пальці.
Хто її придумав — той
Не сидить в окопі з вами.
Він багатє на стражданні.
Війна — це мильна булька,
Що росте собі помалу,
Поки в неї заганяють
Людські долі і держави.
Території, багатства,
Людей — усе піде, усе згодиться.
Служба сатанинська ненаситна.
І її неспинити.
Непоборні, нездоланні слуги,
Муки - довічні, змиріться.
Є корпорація «Захід» —
Так я назву цю систему,
А в неї філіали різні,
І кожен грає свою роль на цій сцені.
Клоуни в президентських рясах —
То просто ролі у виставі.
А хто там кому господар —
Загубився, зник, ще не народився.
Він же володар, як про нього і що можуть прості смертні говорити.
Вони повинні як Путін та Трамп йому служити.
Пахани на місцях сидять,
Збирають гроші в общак,
А нам з екранів поясняють,
Хто тут ворог, що не так.
А ми дивимось кіно,
Де стріляють без кінця.
Тільки фільм давно не той,
І не видно серіалу "Війна" кінця.
Все по Толстому.
"Війна і мир".
Слово мир недоречне навіть.
Хтось просто за кадром ділить світ,
Підрахує прибутки, статки.
Для корпарації "Захід" границь не існує.
А людство в пітьмі в Ад цей мандрує.
От і кол-центр вам телефонує,
Голос лагідний такий:
«Ми вам зараз допоможемо,
Тільки пін-код надайте нам свій».
Гроші зникли — де шукати?
Хто повинен відповісти?
А кому належить ловити —
Той не допомагає сісти.
А навпаки - то Маріарті,
Організатор.
У нього, в його діток усе добре.
Мир, достаток.
Не злочинці телефонні,
А потерпілому дорога на лаву:
«Сам винен, що повірив,
Сам відкрив їм двері й браму».
А ми дивимось кіно,
Де стріляють без кінця.
Тільки фільм давно не той,
І не видно кінця навіть.
Хтось за кадром ділить світ,
Хтось підрахує прибутки.
А у нас одне питання:
Хто оплатить за світло рахунки?
От цікаво виходить,
Якщо тебе обікрали —
То ти сам і винуватий.
Якщо тебе обдурили —
То сам повинен був рахунки свої захищати.
Якщо світла не було -
Всеодно заплати,
ремонтували ж щоденно підвідні проводи.
Не ремонтували, смс присилали,
По новим тарифам за смс-ки плати.
А якщо ти запитав:
«А де ж ті, що мали стежити?» —
То тобі відповідають:
«Не заважайте працювати».
І росте та мильна булька,
Все вбирає на ходу.
Хтось торгує нашою долею,
Хтось говорить про війну.
І не треба бути мудрим,
Щоб збагнути просту річ:
Поки ми шукаємо винних,
Хтось робить нас злиднями.
Про війну — воно ж просто,
Розклади усе на пальці.
Хто рахує прибутки —
Той не плаче, не ниє.
Той невинний, а винні лише ви,
Ви ж солдати,
Вам і відповідати.
А хто втратив дім і спокій,
Той і винен, кажуть, …
- Спокійніше все це сприймайте,
Спокійніше на це реагуйте,
Все це не ваше, воно вашим ніколи й не було.
Навіть світло, ви його в руках тримали?
Ні. То вам ще пощастило.
От така простанаука.
Двічі два — чотири.
Тільки рахунок — ваш.
То ж - оплатіть.
ID:
1071904
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.11.2026 02:10:11
© дата внесення змiн: 10.11.2026 02:10:11
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
