(в дарунок художнику, поету Олегу Лобураку із циклу «МИТЦІ ДЛЯ «СОЛО» Й «СОЛО» ДЛЯ МИТЦІВ»)
Розлоге небо споглядало світ.
Між віял днів неслись хмарини-гуні.
Дочасся зір палило срібний ґніт
Запеленавши посивілі клуні.
Тримав сардак плічми ватагу мрій
Митець-горянин. Ніч хотів зігріти.
А день новий, зайнявшись із завій,
Вістив печалі розтрубом трембіти -
Життя шпилями вп'ялося в хребет,
І квилить дримба пісню звуків сотень.
Живіть! Творіть, художник і поет,
Пером і пензлем між карток й полотен!
Марія Дребіт (Голодрига)
12.11.2026 Португалія
