Гуляючи Андріївським узвозом,
вечірнє сонце посміхалось людям...
ішло собі таке рудоволосе
ішло нізвідки, мабуть, і нікуди.
Картини на алеї роздивлялось,
чіплялось за бруківку старовинну
і трохи фарб бурштинових додало
у київське звичайне надвечір'я.
Ловило місто той останній промінь,
що у волоссі сонця проглядався
і трохи стишило свій денний гомін —
втомилось сонце й спати вже вкладалось.
