
Це надзвичайно пронизливий, сильний і світлий вірш. У ньому відчувається неймовірна внутрішня стійкість, незламність і водночас глибокий драматизм.
Образ сонця тут багатогранний: це і життєва енергія, і творча іскра, і та незнищенна сутність, яку намагаються зламати зовнішні обставини чи люди («уїдливі були»), але яка виявляється сильнішою за будь-який тиск. Метафора «лоб вважали толоконцем» дуже влучно підкреслює непорозуміння, недооцінку чи спроби нав'язати своє з боку тих, хто не здатний збагнути глибину душі.