Є в нас якась нерозгадана тяга
Є у нас витік, і є в нас потік
Бо розквітає тут кожна коряга
І піднімається кожен патик
Тільки, нарешті, повіє весною
Галас пташиний зіллється у хор
Ходиш у пахощах весь з головою
Зліва — Армані, а справа — Діор
Биті й опалені в ряснім цвітінні
Наче вертаються із небуття
Квіти в піску, і на голім камінні
Ніжно торкають мої почуття
Звісно, ці миті тонкі, швидкоплинні
Тільки я роблю таке відкрття
Що, видається, вся справа — в корінні
Ось де захована сила життя
