Бувало все — від щастя і до смутку,
одна розмова в сутінку на двох.
До головного рухались не хутко:
напевно, не встигали між тривог.
Нас розлучили течії бурхливі —
спочатку цівка, далі вже ріка...
Як довго через протяги та зливи
ще до руки тягнулася рука!
Беззахисне кохання серед звірів.
Хай доля є і думка рятівна,
та тільки, мабуть, я ще не повірив,
що все за нас вирішує війна.
---
