Щось неземне у міжсезонні...
Вже пролітає перший сніг,
І мерзнуть яблука червоні
В садку, неначе оберіг.
Тримаються на вітах сивих —
Одне чи два, десь, може, три.
Але вони такі красиві,
Що погляд важко відвести.
На фоні білого покрову
Багряним кольором зима
Веде неспішну з тим розмову,
Кого давно уже нема.
Когось нема, та залишились
На згадку яблуні в садку,
Що першим снігом чепурились
Й стоять у білому вінку.
