Кава, кавуся, ніжна латешечка,
Світло в моєму сірому світі,
Спішу у твій диво-храм, в кафешечку,
Без тебе направду не можу жити.
Твій запах, твій смак неначе амброзія,
Ти зігріваєш не тіло, а душу.
Встояти перед тобою не в змозі я,
Пити тебе і хочу, і мушу.
Куди би у світ мене мандри не вабили
Першим же пунктом в моєму райдері
Буде незмінно робуста й арабіка.
А де їх нема, там мене не чекайте.
