« Дим батьківщини
тільки час розвіє...»
Прелюдія
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
на куличках жила родина
і пам’ятається місцина,
мохами заслана на двох.
Я засинав на тій перині,
а просинався на печі
і, може бути, що і нині
мене чекає у хатині
крилата фея при свічі.
І я туди ночами лину
у край далекий та єдиний
за перехрестями доріг
сомнамбулою за поріг
частини тої України,
яку забути я не зміг.
