|
Фонтенбло
(Bessí Rejner Parks)
Fontenblo
(Бессі Рейнер Паркс)
-----------------------
«Фонтенбло...» (Bessí Rejner Parks)
***
Коли я йшла зеленими,
як трава, алеями,
Де ростуть смуги буків —
Я думала про акуратно підстрижені липи,
І про риб Фонтенбло,
Про ліниві плавники старого сірого коропа,
Який ледь-ледь зволив поїсти хліба,
І про дахи з башточками,
такі витончені й гострі,
Що врізаються в блакитне небо над головою.
Суцільні ряди кімнат —
і великих, і малих,
І висока сутінь
Залу
Святого Людовика,
Що знову відбивається у блискучій підлозі;
І товсті стіни, прорізані для облуплених дверей —
З ажурними панелями та масивним замком,
Які важко відчиняються,
а зачиняються з гучним ударом,
Якщо рука необережно їх відпустить.
Великі квадратні двори тихі,
як могила,
Колись такі радісні від звуків мисливських рогів,
Коли князівський мисливець,
завзятий і хоробрий —
Вирушав на полювання
з першими променями ранку...
Величні старі двори
Франциска Першого,
Ні найпотворніші,
ні найгірші —
З того королівського роду, що полював на оленів
Цілий день у широкому лісі,
Який простягається на милі (*)
в усі боки.
Музика та бенкет завершували день,
Коли король втомлювався від полювання,
І наганяв оленів, скільки душа бажала,
Де сонячне світло сяє,
наче м’який зелений вогонь,
Під деревами у травні.
Ми були там у травні,
Коли мальовничий сад готелю
був усіяний квітами.
Троянди й лілії вже відцвіли,
І я пишу в темні грудневі години спогади..,
Але я не повірю
(а жінка, як відомо,
Ніколи не повірить всупереч своїй волі..!)
Що у Фонтенбло коли-небудь буває сніг.
Я тоді уявляла собі, і досі в це вірю,
Що це місце — стародавніх королів, оповите
Якоюсь чарівною казковою атмосферою;
І що троянди цвітуть там цілий рік,
А м’яке зелене сонячне світло сяє на росі;
Що подих лісу м’який і солодкий;
Що на відкритих вулицях грають на цимбалах,
І люди справді танцюють вальс під цю музику,
Як дивні маленькі створіння,
що кружляють і кружляють
Біля мандрівних зупинок,
які трапляються на шляху.
А Фонтенбло — у травні,
Тобі могло би здатися,
що якийсь привітний гном,
Або розумна фея перенесли тебе
На тисячу миль від твого північного дому,
І безпечно поселили на пагорбах —
поблизу Риму.
Бракувало лише оливкових дерев,
І пурпурової безмежності південних морів, —
Лише кількох дрібниць такого роду,
Щоби ти в цьому подвійно переконався.
Бо там були троянди й небо,
І дивовижна яскравість,
що наповнювала твої очі,
І люди, що співали й танцювали,
Ніби постійно розігруючи сцену з п’єси
І... з’явився місяць, коли сонце зайшло,
І сріблом та чорним мороком
він огорнув місто,
Ніби наполовину замасковане до свята..!
А Королівська каплиця Фонтенбло,
Як ти знаєш,
цілком у римському стилі :
Надзвичайно біла, золота й червона,
З легіоном херувимів над головою...
Але там зворушується найпотаємніше серце,
Не скульптурним, чи розписаним фризом,
А думками про життя, наповнене молитвою,
Про святу жінку, яка там молилася,
Дружину улюбленого Людовика,
І матір мадам Луїзи (**)
А потім — Ліс..!
Яке перо зможе зобразити
Ці цегляні ворота, міцні й старовинні,
Що з усіх боків відкривалися в нього;
І широкі кола,
чиї просторі перспективи
Звужуються до однієї крапки в просторі,
Немов промені зірки,
що виходять із її центру.
Куди б ти не звернувся —
скрізь одне й те саме,
Куди б ти не йшов
і звідки б не прийшов,
Праворуч, ліворуч, позаду, попереду —
Океан дерев на шість ліг
і більше.
З вершин скель
(усі фіолетові й зелені,
Або волого блискучі сріблястим відблиском кольору)
Ти бачиш щось схоже на містичну підлогу,
Чудову рівнину зеленого й сірого,
Аж доки найдальша відстань не розчиняється,
Де сатири й фавни могли би спритно гратися,
Гойдаючись на верхівках дерев,
Немов дельфіни на хвилястих морях.
І там, де Ліс розчиняється,
І спускається до берега звивистої Сени,
Село, оповите виноградом, відкрите й веселе,
Манило наші кроки, — та наше прагнення було марним.
Ми нетерпляче стукали, — та ввічливий відчай
Відчинив ворота під’їзду,
І хор чотириногих, білих і коричневих,
Скавулів ствердно : «Поїхали до міста» —
З привітними сплесками французького гав-гав;
(Як члени родини, вони знали, як це робити..!)
Тож ми дивилися на будинок крізь ті ворота,
З його високою новою вежею, такою прямою й гарною,
Його цегляними ліпнинами, вигадливими й вільними,
І під датою — чіткими «R. B.» (***)
буквами...
О, королівський ліс Фонтенбло,
Будь ласкавий, будь ласкавий до цього дорогого митця;
І якщо (у що я не вірю..!)
у тебе випаде сніг,
Нехай він буде сріблястий,
нехай буде кришталево чистий...
Будь лагідною,
о Весно, до її ніжних корів,
До її ягнят із таким густим і тонким хутром,
До короля стада з рогатим чолом,
До її шерстистих собак із їхнім мудрим гавкотом;
Виховай їх, втіш їх, дай усе найкраще
Сім’ї друзів твоєї славетної гості...
Ти, вбране в троянди Літо, пом’якшуй свої промені буквами —
Стрибаючими фонтанами та дзюркотливими струмками...
Осінь, дозрівай свої найбільші виноградини,
Найбагатшого кольору та витончених форм.
Дощ, м’яко падай на її садову альтанку;
Сонячне проміння, виблискуй на цеглі її вежі;
Природа й Мистецтво, однаково даруйте
Благословення та красу Фонтенбло..!
___________________________________
12.11.2026; Paris (Aurora)
================================
(!!!)
Переклад вірша Бессі Рейнер Паркс здійснив Катинський Орест українською мовою з оригіналу поезії — "Fontenblo" (Бессі Рейнер Паркс) Bessie Rayner Parkes, як Фонтебло...
——————–———————————–—
(Автор — Мої переклади поезії з різних джерел та мов світу…)
================================
Примітки перекладача :::
(*) Слово «ліги» (fr.) (stretches for miles on... — простягається на милі),
може означати тут лише leagues — милі (льє).
------------------------
------------------------
(**)
Дружину улюбленого Людовика і матір мадам Луїзи...
Дружину улюбленого Людовика і матір мадам Луїзи звали Марія Лещинська (у кросвордах зазвичай використовується лише ім'я Марія).
Вона була королевою Франції та донькою польського короля Станіслава Лещинського.
Улюблений Людовик — це історичне прізвисько короля Франції Людовика XV (Louis le Bien-Aimé).
Королівський шлюб :::
Марія Лещинська одружилася з Людовиком XV у 1725 році та народила в цьому шлюбі десятьох дітей.
Мадам Луїза : Такий придворний титул мала їхня десята, наймолодша дитина — принцеса Луїза Марія Французька, яка згодом стала черницею-кармеліткою...
------------------------
------------------------
(***)
Букви «R. B.» у вірші Фонтенбло авторки Бессі Райнер Паркс означають ініціали художниці Rosa Bonheur (Роза Бонер)...
Пояснення :::
У вірші Бессі Райнер Паркс «Фонтенбло» (Fontainebleau) великі літери «R.B» означають ініціали видатної французької художниці-анімалістки Рози Бонер (Rosa Bonheur).
І цей вірш присвячений саме їй :::
Зв'язок із місцем :
У 1860 році Роза Бонер придбала маєток у селі Томері (Thomery) на узліссі Фонтенбло, де жила й працювала в оточенні численних тварин, яких малювала з натури.
Деталі тексту :::
У поезії Паркс звертається до природи Фонтенбло з проханням берегти «дорогу художницю» («Be kind, be kind to this artist dear»), а також згадує її корів, ягнят, бика та кудлатих собак. Саме зображення свійських і диких тварин принесло Бонер світову славу.
Жіноча солідарність :
Бессі Райнер Паркс була відомою британською феміністкою, і Роза Бонер, як одна з найуспішніших художниць XIX століття — була для неї та її кола важливим прикладом жіночої незалежності й таланту...
================
(!!!)
Bessie Rayner Parkes (Бессі Рейнер Паркс) народилася 16 червня 1829 року (Англія)
Померла 23 березня 1925 року (у віці 95 років)
Сліндон, Сассекс, Англія.
Відома ще, як мадам Белок (Madame Belloc) — прізвищем чоловіка.
Підтримувала рух феміністок.
Бессі (Бессі Рейнер Паркс) стала головним редактором першого британського журналу, присвяченого правам жінок.
Він називався «English Woman’s Journal».
Журнал виходив щомісяця в Лондоні з 1858 по 1864 рік.
Видання припинило свою діяльність через фінансові проблеми та розбіжності серед його прихильників.
Вона стала католичкою у 1864 році.
Бессі виросла в унітаріанській родині, тому змалку знала Біблію.
З віком вона ставала дедалі більш релігійною.
У її пізніших віршах міститься багато біблійних алюзій — навіть більше, ніж у ранніх творах.
Бессі Рейнер Паркс написала чотирнадцять книг. Серед них були збірки поезії, есе, біографії та подорожні оповідання.
Вона також писала для дітей та підлітків.
Вона написала дуже корисну брошуру про права жінок та безліч статей.
За життя її твори подобалися багатьом людям.
Її поезією захоплювалися такі відомі письменники, як Джон Раскін та Генрі Уодсворт Лонгфелло.
«Вірші» — це перша книга Бессі.
До неї увійшло 66 віршів, переважно про природу. Натхненням для неї стала подорож Європою разом із подругою Барбарою Лі Сміт у 1850 році. На її творчість також вплинула несправедливість, яку вона побачила під час подорожей. Це спонукало її боротися за рівні права жінок...
--------------
Читати більше тут :::
https://kids.kiddle.co/Bessie_Rayner_Parkes
Енциклопедія для дітей :
Цікаві факти про Бессі Рейнер Паркс (Bessie Rayner Parkes) для дітей...
================================
(!!!)
Автор :::
https://www.chytaichyk.com/pereklad-fontenblo-bessi-rejner-parks/
Катинський Орест
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072023
(Katynskyy Orest)
https://www.stihi.in.ua/ua/avtor.php?author=55043&poem=528197
================================
ID:
1072200
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.11.2026 08:08:47
© дата внесення змiн: 15.11.2026 08:09:35
автор: Paris
Вкажіть причину вашої скарги
|
