Слухав манускрипт Жадана,
вечір підкрався формою кажана...
Вмостився на плечі мені
опадали клени сумні.
Природа йшла до зими,
в людей - усе навпаки.
Світ іще дихав поволі,
війна роздирала волю...
А вона мов Термінатор,
яку не бачили в НАТО...
Сергій читав теплі вірші
в залі дедалі світлішим
натхненно, як завжди.
В бункері стискався зашморг
згідно листків пожовтілих пророцтв.
До Місяця "завгоспа"
зверталися мрії,
просили помочі для України.
Бо Штати грають на руку раші,
наварили дизельної каші.
Й лускали бульбашки творів -
страшних воєнних історій :
"Карфаген має бути знищено !"
Слова витискали прищики,
ранок пробирався, немов шапіто,
крізь тьму генеральського пальто.
