Слухав манускрипт Жадана,
вечір підкрався формою кажана...
Вмостився на плечі мені
опадали клени сумні.
Природа йшла до зими,
в людей - усе навпаки.
Світ іще дихав поволі,
війна роздирала Волю...
А вона мов Термінатор,
в яку не вірило НАТО...
Сергій читав теплі вірші
у залі дедалі світлішим
натхненно, як завжди.
Висів над бункером зашморг
згідно пожовклих пророцтв.
До Місяця "завгоспа"
укотре зверталися мрії,
просили помочі для України.
Бо Штати підігрують раші,
наварили дизельної каші.
Й лускали бульбашки творів
мілітаристських історій :
"Карфаген має бути знищено !"
Слова витискали прищики,
ранок пробирався, немов шапіто,
крізь тьму генеральського пальто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2026
автор: Мандрівник