Гуляючи Андріївським узвозом,
вечірнє сонце посміхалось людям...
ішло собі таке рудоволосе
ішло нізвідки, мабуть, і нікуди.
Картини на алеї роздивлялось,
чіплялось за бруківку старовинну
і трохи фарб бурштинових додало
у київське звичайне надвечір'я.
Ловило місто той останній промінь,
що у волоссі сонця проглядався
і трохи стишило свій денний гомін —
втомилось сонце й спати вже вкладалось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2026
автор: Tanita N