А в нас минулого немає,
А майбутнє у сивім тумані.
Дивлюсь я у небо безкрає,
Тону неначе у океані.
Ти - музика фортепіано,
А у мінорній струні - нота соль.
Чую твій голос я сопрано,
Шукаю до твого серця пароль.
О прошу, заграй мені на біс!
Мелодію забуту давніх літ.
Щоб до серця навіки я зріс,
З тобою злітав вище хмар в політ.
Ти у серці запали вогонь ,
Яскраву зірку свічу любові.
Я прийму її з твоїх долонь,
Зігрію теплом в ночі зимові .
Вже листопад, і впав перший сніг,
Цвітуть на вікні крижані квіти.
Зима встеляє килим до ніг,
А я хочу назад - у рай літа.
Доторкнусь до фортепіано,
пальцями до чорно - білих клавіш.
Ти зійдеш , як сонце нежданно...
Я розквітну, як навесні явір .
Минають дні за днями, у даль
Ніхто не може зупинити час .
Все минає на землі на жаль,
Лиш музика вічна єднає нас