Повітрям я дишу
На світі цім щодня,
Щомиті, а пишу
Я ручкою. Знання
Я розумом своїм
Отримую. Думки
Та почуття. Я їм
Завдячую-таки,
Що маю все життя
На світі цім земнім,
Хай і без вороття
Воно мине на нім,
Коли остання мить
Його, немов зоря
На небі, згасне вмить.
Мов світло ліхтаря
Чи сонце, як вогонь,
Моє життя щомить
На світі цім, либонь,
В мені палахкотить
Крізь думи й почуття,
Що має повсякчас
Впродовж свого життя
Земного кожен з нас.
Якщо дано життя,
Його нам слід прожить
На втіху, до пуття
І добрий слід лишить
Нащадкам, що прийдуть.
І полягає в цім
Його найвища суть
На світі цім земнім,
Що в всесвіті один,
Як й наше все життя,
Яке крізь часу плин
Мина без вороття.
Євген Ковальчук, 03. 07. 2022