Чи пам'ятаєш ти мене,
Чи впізгаєш "за почерком душі"?
Як добрн те, що пишеш ти вірші
І пишеш так, як і колись писав.
Як добре те, що ще тримаєш
творчий свій запал.
Усі образи залишилися позаду.
В далекій юності.
Та й чи були вони?
Нам просто не судилось бути разом.
Щиро надіюсь, що щасливий ти.
І ось, через багато літ,
Гортаю творчиц твій "політ",
Читаю, наче каву п'ю смачну
Поезію яскраву, як весну!
У ній - дитинство, юність, рідні,
Кохання, відданість, журба,
У ній і зустрічі, надії,
Розлука, спогади, війна.
У ній мандрівки. Схід і Захід.
І одинокість, і любов.
Мініетюди і пейзажі.
Думки глибокі пепед сном.
Всміхнуло. Бачу осінь й зиму,
Ти завжди дуже їх любив:
Оспівував сніги, багряне листя
І цю любов ти не згубив.
Усі метафори - розкішні,
Такі міг вжити тільки ти.
Поете! Пиши! Твори! Не кидай вірші!
Хай "п'є" читач їх залюбки!
15.11.2026
Автор: Світлана Крижановська (Маярчак)
ID:
1072229
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Присвячення
дата надходження: 15.11.2026 19:47:13
© дата внесення змiн: 15.11.2026 19:47:13
автор: Світлана Крижановська
Вкажіть причину вашої скарги
|
