Життя


Повітрям  я  дишу
На  світі  цім  щодня,
Щомиті,  а  пишу
Я  ручкою.  Знання

Я  розумом  своїм
Отримую.  Думки
Та  почуття.  Я  їм
Завдячую-таки,

Що  маю  все  життя
На  світі  цім  земнім,
Хай  і  без  вороття  
Воно  мине  на  нім,

Коли  остання  мить
Його,  немов  зоря
На  небі,  згасне  вмить.
Мов  світло  ліхтаря

Чи  сонце,  як  вогонь,
Моє  життя  щомить
На  світі  цім,  либонь,
В  мені  палахкотить

Крізь  думи  й  почуття,
Що  має  повсякчас
Впродовж  свого  життя
Земного  кожен  з  нас.

Якщо  дано  життя,
Його  нам  слід  прожить
На  втіху,  до  пуття
І  добрий  слід  лишить

Нащадкам,  що  прийдуть.
І  полягає  в  цім
Його  найвища  суть
На  світі  цім  земнім,

Що  в  всесвіті  один,
Як  й  наше  все  життя,
Яке  крізь  часу  плин
Мина  без  вороття.                                                                



Євген  Ковальчук,  03.  07.  2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2026
автор: Євген Ковальчук