Є вона в мені,
злякано-прихована,
у ній думки ясні,
чиста, не сфальшована ...
Ще Є вона в мені,
злякано-прихована,
у ній думки ясні,
чиста, не сфальшована ...
Може, добрий Боже, Ти,
посіяв її зернинку,
і хоч вітри, сказав: цвіти...
Ближню потішай людинку ...
Ніжність ...Що справжніше є У нас ще ?
Пишність злих слів, коли Життя все тяжче...
У розпачі зневіри хтось страждає,
та в серці є вона ,її він знає...
Несемо в собі маленьке диво ,
Їй посміхатися властиво,
коли замріяні згадаємо,
кого любимо і кого кохаєм..
Ще Є вона в тобі ,
у відтінки зафарбована,
коли ти у журбі,
і в радості схвильована...
Сльозинка серед вій ,
пір'їнки дотик повітряний,
у насолоді мрій,
ніким ще до кінця не зміряній ...
ID:
1072265
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 16.11.2026 14:14:44
© дата внесення змiн: 16.11.2026 14:14:44
автор: Межа реальності
Написано автором з використанням штучного інтелекту
Вкажіть причину вашої скарги
|