Вертаюся в ту осінь,
як до храму:
благословенні сосен хоругви,
і канделябри кленів біля брами,
і волоцюга-дощ німий,
і Ви…
У кучугурах листя —
позачасся.
У сухоцвітах —
вітру шелестінь.
Душа приймає сонячне причастя
і відпускає
горду Вашу тінь.
У гніздах рук
ще мироточить літо -
о, як же нас розніжив листопад…
Не смійте
мені осінню боліти,
ні мжею,
ні стернею у стопах…
Нехай не в'януть
серця ніжні квіти,
колише небо нерва тятива.
Кленовий лист
мені із ночі світить —
тривай в мені цим полум’ям,
тривай!