Ввірвався дикий вітер
Та милість краєвидів витер,
Блакить сховали осені плащі,
Холодні знову понеслись дощі...
Іду, калюж огидне оминаю,
Твердим, деінде, ще ступаю,
Блідніє вид та радісне згасає,
Свідомість же, як є, сприймає...
Мовчу, осмислити шукаю сили,
Не усміхнусь, хай як би не просили,
Природа, від створіння, грає не за нас,
У всього є своє, є свій яскравий час.