У цьому світі війни - звичне діло,
І споконвіку знищують людей.
Дав Цар Небесний нам розкішне тіло.
Напхав диявол в голови ідей.
Ідеї служать фіговим листочком,
Що прикриває хижий намір тих,
Хто любить владу, гроші й заморочки
Й тим спричиняє людству купу лих.
Чи на планеті є такі місцини,
В яких би брязкіт зброї не лунав,
Щоб не було там жодної людини,
Боїв запеклих і страшних заграв?
Куди тікати з рідної планети?
Тут, очевидно, спокій не знайти.
Тривають скрізь виснажливі вендети.
Подамся, мабуть, у чужі світи.
А що, як Всесвіт не такий ласкавий
І там тривають війни затяжні?
Піду до кухні, вип"ю чашку кави.
Вона розвіє всі думки жахні.
Ви, як завжди праві. Дякую Вам, за чудовий та актуалний вірш, який нікого не залишить байдужим. Особливо сподобалось, як Ви закінчили вірш. Піду до кухні, вип"ю чашку кави
Вона розвіє всі думки жахні.