Розгубленість

У  цьому  світі  війни  -  звичне  діло,
І  споконвіку  знищують  людей.
Дав  Цар  Небесний  нам  розкішне  тіло.
Напхав  диявол  в  голови  ідей.
Ідеї  служать  фіговим  листочком,
Що  прикриває  хижий  намір  тих,
Хто  любить  владу,  гроші  й  заморочки
Й  тим  спричиняє  людству  купу  лих.
Чи  на  планеті  є  такі  місцини,
В  яких  би  брязкіт  зброї  не  лунав,
Щоб  не  було  там  жодної  людини,
Боїв  запеклих  і  страшних  заграв?
Куди  тікати  з  рідної  планети?
Тут,  очевидно,  спокій  не  знайти.
Тривають  скрізь  виснажливі  вендети.
Подамся,  мабуть,  у  чужі  світи.
А  що,  як  Всесвіт  не  такий  ласкавий
І  там  тривають  війни  затяжні?
Піду  до  кухні,  вип"ю  чашку  кави.  
Вона  розвіє  всі  думки  жахні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2026
автор: Leskiv