У цьому світі війни - звичне діло,
І споконвіку знищують людей.
Дав Цар Небесний нам розкішне тіло.
Напхав диявол в голови ідей.
Ідеї служать фіговим листочком,
Що прикриває хижий намір тих,
Хто любить владу, гроші й заморочки
Й тим спричиняє людству купу лих.
Чи на планеті є такі місцини,
В яких би брязкіт зброї не лунав,
Щоб не було там жодної людини,
Боїв запеклих і страшних заграв?
Куди тікати з рідної планети?
Тут, очевидно, спокій не знайти.
Тривають скрізь виснажливі вендети.
Подамся, мабуть, у чужі світи.
А що, як Всесвіт не такий ласкавий
І там тривають війни затяжні?
Піду до кухні, вип"ю чашку кави.
Вона розвіє всі думки жахні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2026
автор: Leskiv