Над степом зорі запалали,
І місяць виплив із імли.
Десь давні спогади блукали,
Де наші долі розійшлись.
Гей, гітаро, грай завзято,
Розбуди нічну блакить!
Хай вогонь палає свято,
Хай душа моя летить!
Кружить сукня над травою,
Скрипка кличе у танок.
Хай любов іде з тобою,
Поки світ не знає строк!
Любов, мов вітер, не спинити,
Їй ні кордонів, ні пут.
Нам цієї ночі жити,
Поки зорі не заснуть!
Плесни в долоні! Земле, озвись!
Серце, як птах, над степом здіймись!
Хай каблуки вибивають мотив,
Хто ще так вільно й натхненно любив?
Від лісу темного й до небес
Ніч розгортає чарівний оберіг.
І поки багаття не згасло в пітьмі,
Ми — тільки музика, вітер і сни!
Злетять іскринки понад нами,
Немов розсипаний рубін.
І ніч розмовляє з вітрами,
І кожен подих — мов один.
Струна тремтить, мов серце юне,
Мов доля, що не знає меж.
А погляд твій — вогонь безумний,
В якому знову оживеш.
І в тих очах, глибоких, темних,
Мов ніч над річкою в гаю,
Я бачу обриси неземні
І вірю в казку цю свою.
ID:
1072535
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 21.11.2026 09:07:17
© дата внесення змiн: 21.11.2026 09:07:17
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|