Кажуть, що у вітра дуже гарні крила.
Справді так.
Крила, мов вітрила. Він літати вміє
по садах.
Гонить хвилю в полі. Мов у синім морі
ходить тут.
Пісеньку співає. Гарну таку знає:
"Ш-ш-ш-у-у-у-х-х..."
Край доріг ромашку погойдать неважко.
Сколихне.
Злякається зайчик - й стрімголов тікати.
Дожене!
Синій хвилі в річці сили дасть, щоб швидше
попливла.
На місточку сяде - відпочинуть дружні
два крила.
Як у небі зорі знов засяють ясні,
полетить.
На траві шовковій під високим дубом
вітер спить.
А як зранку сонце промінці розсипле,
золоті,
шепотом розбудять молоді берізки.
Що тоді?
Полетить наш вітер знов, куди захоче.
Він мастак.
Кажуть, що у вітра дуже гарні крила.
Справді так!
Гарний вірш 
