Кажуть, що у вітра дуже гарні крила.
Справді так.
Крила, мов вітрила. Він літати вміє
по садах.
Гонить хвилю в полі. Мов у синім морі
ходить тут.
Пісеньку співає. Гарну таку знає:
"Ш-ш-ш-у-у-у-х-х..."
Край доріг ромашку погойдать неважко.
Сколихне.
Злякається зайчик - й стрімголов тікати.
Дожене!
Синій хвилі в річці сили дасть, щоб швидше
попливла.
На місточку сяде - відпочинуть дружні
два крила.
Як у небі зорі знов засяють ясні,
полетить.
На траві шовковій під високим дубом
вітер спить.
А як зранку сонце промінці розсипле,
золоті,
шепотом розбудять молоді берізки.
Що тоді?
Полетить наш вітер знов, куди захоче.
Він мастак.
Кажуть, що у вітра дуже гарні крила.
Справді так!
Як гарно звучали всі Ваші слова,
Нам подарували позитив сповна
Їх не дістає нашим українцям,
Заполонила війна смородом по вінця... Велике Вам, шановна Надюшко за гарну роботу та теплу душу!!!
Миру Вам, щастя і добра!