За вікном - невтішна сірина,
небо в тузі вже неодноденній.
Ще зима, ще тлумиться зима,
підпихає світу дні студені.
На дахах - обірвані латки́.
Мляві краплі котяться у ринви,
а стежки, неметені ніким,
натягають під ногами линви.
Тогорішнім листям на гілках
копошить кусючий, прикрий вітер.
Розкошує сірина в думках –
ні протерти, ані скольоріти.
Хоч бери буршти́новий різець
і нарізблюй світлих візерунків,
поки студіть ще моцює герць
і старає лютих обладунків.
Хоч дерись на щонайвищий схил,
щоб вдихнути далини тремтіння
і набратись наостанок сил,
поки розпогодить потепління.
5.02.26 р.
