— Начаклуй мерщій дрімоту, темна нічко,
Розпустивши чорні пасма залюбки.
Не змикаються мої змарнілі вічка
І бентежні навіваються думки.
— Намалюй мені, чаклунко, небо чисте!
Без убивчого заліза і тривог
Одягни його у зоряне намисто,
Заспівавши колискову нам на двох.
— Приголуб мене в своїх обіймах, нічко,
Запросивши у реальність неземну.
Де гірка сльоза не котиться потічком
Від воєнних дій гіркого полину.
— Засинай! - шепоче тихо темна нічка.
Проведу тебе тайком у дивний сон.
Де зозулині квітують черевички.
Про любов птахи щебечуть в унісон.
Де поля пшеничні ніжаться в загравах.
Зранку бджілочки строкаті п'ють нектар.
Цвіркуни вночі співають в пишних травах.
Все, як тут! Тільки без розпачу і драм.
— Намагаюся заснути, темна нічко,
Та не йде чомусь ніяк до мене сон!
Чуєш, мила? Б'ють гармати недалечко!
А у небі торохтить ворожий дрон.
Ось і час іти й тобі відпочивати.
Гаснуть зорі, розвидняється ізнов.
Замовкають розлютовані гармати
А я лину у короткий, рваний сон.
04.02.2026 Л. Сахмак ( Л. Маковей - Сахарук)
