Якщо сніги не зійдуть до неділі
і в місто це не явиться весна,
то ми з тобою, юні та спітнілі,
тепло знайдемо тільки в себе в тілі,
хай і квартира в мене затісна.
Тобі я радий бути любим другом,
Хоча мені чужий де Мопассан,
і тільки в сні я став тобі супругом
та добре знаю, як берусь недугом
як поруч бачу твій жіночий стан.
Лиши мій келих рано сонця ждати —
безумний я, але не з пінних вин.
Я хочу знов ті руки цілувати,
що тільки з мене поскидали шати;
я чую жар потоком між судин.
Раніше я би злився на погоду
і лютувався б на холодний штиль,
та як твою пригорну ніжну вроду —
щасливий я, який не був із роду,
і вільний так, як води поміж хвиль.
Ти загорнися в шовковій постелі,
хай дикий вітер вдариться до стін,
допоки ми, спʼянілі та веселі,
на стелі тимчасової оселі
побачим білий сонячний Берлін.
