Де ті духи що дрімають,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
Буде казкою витати
В незабутні дні осінні,
Аж до крику від пологів
На холодному камінні,
В темних закутках морозу,
Де замерзлі руки й ноги —
В сивих косах верболозу,
Колом давньої знемоги…
