***

Якщо  сніги  не  зійдуть  до  неділі
і  в  місто  це  не  явиться  весна,
то  ми  з  тобою,  юні  та  спітнілі,
тепло  знайдемо  тільки  в  себе  в  тілі,
бо  ця  квартира  двом  нам  затісна.

Я  радий  бути  любчиком  та  другом,
та  як  живий  і  власний  чоловік,
тобі  б  хотів  я  зватися  супругом,
бо  добре  знаю,  як  берусь  недугом
відколи  ти  поглянула  в  мій  бік.

Лиши  цей  келих  рано  сонця  ждати  —
безумний  я,  але  не  з  пінних  вин.
Бажаю  знов  ті  руки  цілувати,
що  тільки  з  мене  поскидали  шати;
та  чую  жар  потоком  між  судин.

Раніше  я  би  злився  на  погоду
і  лютувався  б  на  холодний  штиль,
та  як  твою  пригорну  ніжну  вроду  —
щасливий  я,  який  не  був  із  роду,
і  вільний  так,  як  води  поміж  хвиль.

Ти  загорнися  в  шовковій  постелі,
хай  дикий  вітер  вдариться  до  стін,
допоки  ми,  спʼянілі  та  веселі,
на  стелі  тимчасової  оселі
у  сні  побачим  сонячний  Берлін.

5.02.2026

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2026
автор: Василь Гаврилишин