І збуло́ся -
Виграли струни-волосся
Мелодію гір
Що здіймалась від серця до зір
Що вдягала у душу звуки
Цілуючи руки
Злітали вони над грифом
Шукаючи таїну світу
У миті блакитного цвіту
У перлах задуми
Ковтаючи шу́ми
Загоївши кожну ноту
Відпускала
У вись
На висóту
Знала
Доторкнеться і згасне
Як усе дочасне
Прочинивши ворота до Раю сльозою
Не порожньою
Не пустою
Силою
Лише їй відомою
Між спокоєм і втомою
Між плаями октав
Де дух вічності витав
Линула
Народжувалася
Гинула
Відроджувалася
...хтось палав...
Марія Дребіт (Голодрига)
09.11.2026 Португалія
малюнок згенерований ші
