Підкралось зло, неначе падаюча тінь,
Старий мольфар давно це передбачив.
З'явився «вершник», а під ним бліда́вий кінь,
Зухвало посміхнувся... Ко́су намантачив...
Копи́та вдарили по стиглому зерні́,
Перо коси торкнулося коло́сся.
Шипіли змії... Дим котився по стерні,
А поле стало, мов розтріпане волосся...
І реготав крізь зуби той «коса́р»...
Здригалися ліси, поля, й рівнини.
Стогнало поле... Лютував пожар,
Та всто́яло під натиском «звіри́ни»
Розкрилось небо, кінь спіткнувся і упав,
Сяйну́ла блискавки стріла – удар рапто́вий!
Спустився Ангел, та й над чорним полем став,
Під ноги покотився «вершник» безголóвий...
І дощ пішов... І спопеліле поле ожило́..
І крізь пітьму, надію хтось побачив.
Розвіялось вітрами тьмяне зло,
Старий мольфар давно це передбачив...
