Золотим торкнулася крилом
Осінь, диво-зіткана жар-птиця.
Затягла дорогу за селом
Мжичка, ніби жіночка-вдовиця,
Що на долю слізну наріка...
...Сонечком засяю у калюжах!..
Любий, ось тобі моя рука,
Усміхнися, не сумуй, мій друже!
Я теплом до серця доторкнусь,
Затріпочу леготом на віях,
Зацілую, палко пригорнусь,
Та відстрочу зимні сніговії.
Та якщо твій сум, як листя зграя,
Затаїться зранку за вікном,
Не біда. То осінь відлітає,
Зачепивши золотим крилом.
30.09.2025
Гарно 
