Де той світ чарівний, що зливався з коханням в безмежнісь?
Де кохана душа найрідніша, хоча й протилежність?
Де слабка сторона, що позаду тримає патрони,
Та відрада у снах, де лише у думках перепони?
Де поділось тепло у словах, у відношенні, діях?
Де ті погляди знов, у очах та словах де надія,
Що ми поряд завжди, що єдині, мов брила каміння?
Де бажання взаємне, порідненість і розуміння?..
Все змінилось у нас... Відчуваю, чужі стали поряд:
Захололо у грудях, остиг запальний, раптом, погляд,
Розгубила тепло, розуміння, любов та повагу,
А у кожному русі та дії з'явилась зневага, -
Вся пронизує холодом, шпильками, голками душу...
Розгубила любов... Розгубити і я тепер мушу...
Загортаюсь у комір щільніше, від вітру та солі,
Став на щабель міцніше, жорсткіше від суму та болі.
Загортаю пергаментом ма́сним далекі надії,
Бо життя - є життя, а бажання - лише мої мрії.
Насолода - у міфи, кохання - на дальню полицю,
Лише гарнії рифми й вночі лише часом не спиться.
Де той світ чарівний, що зливався з коханням в безмежнісь?
Де кохана душа найрідніша, хоча й протилежність?
ID:
1056873
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 07.02.2026 10:15:42
© дата внесення змiн: 07.02.2026 10:15:42
автор: Володимир Науменко
Вкажіть причину вашої скарги
|
