Їду, так довго їду,
Знову хвилююсь, мов вперше.
Вислухаю всі біди,
Як тут не брати до серця?
Переберемо печалі,.
Як ти, моя родино?
Що ж воно буде далі,
Рідна моя Україно?
Спогади, мов лавина,
Сльози і сміх з піснями.
Ми ж бо усі з України,
І Україна з нами.
Сонце тут найсвітліше,
Сходить воно і сяє.
І на душі найтепліше
Тільки в своєму краї.
Їду... коли ж прибуду,
Низько вклонюсь порогу.
Вдячна вам, добрі люди
Щира подяка Богу!
За цю можливість бути,
За добрий час і змогу.
... Все ж, мушу знов повернути
Я на свою дорогу.
