Полину в найдорожчі я краї,
Розправлю крила полечу, мов пташка,
Ех, доторкнутись хочеться землі
Красу відчути милої ромашки.
Ріка ота, що манить у полон,
А, як бажаю в ній змочити ноги,
Стежки пройти найкращі знов і знов
Навік запам'ятати ті дороги.
Акорди позбирати в нотний світ,
Створити вмить рапсодію і згодом
Тверду фортецю спорудити в ній,
Оздобившись красою крок за кроком.
Розбити всі печалі та жахи,
Образу́ звісно виштовхнуть на вітер,
На епопею мирної пори
Аспекти віднайти, щоб душу гріти.
Вона несе і мудрість, і любов,
Мелодії душевні та щемливі,
Ось, бачиш відчуваємо все знов
Її мотиви гарні та вразливі.
Мені реальність дихає, не сон,
Створили радість серце і природа,
Величне все пульсує в унісон
І розквітає неповторна врода.
Тріпоче щастя, в нім бринить життя
І так ідемо в краще майбуття.
