1
Журба, плине по країні,
Війна... розпочалась,
Пісні змовкли солов`їні,
Земля, аж здригалась,
Козак, казав дівчиноньці,
Чекай, не згублюся,
Хоч буду, в чужій сторонці,
Живим повернуся.
2
Вітрець… віє по долині,
Калина схилилась,
Вже сльози, течуть полинні.
ДівчИна молилась,
Не плач, ой моє серденько,
Я скоро вернуся,
Мені, усміхнись миленько,
Прийду, одружуся.
3
Гримить, десь громовиця,
Та враз засвітилась,
Та й личко вмила водиця,
ДівчИна журилась,
Тож рік, пройшов й цей минає,
Стоїть на порозі,
Все милого виглядає,
Чи йде по дорозі.
4
Хмарки місяць затуляли,
Вітрець розгулявся,
Печаль, друга поховали,
У полі зостався,
Ніч темна, дорогу вкрила,
Ледь-ледь шепотіла,
Якби ж, та й замала крила,
Всякчас би летіла.
5
Тож відповідь, дай коханий,
Як так й не любити,
Без тебе, як мій єдиний?
Не хочу, я жити,
Тіла, скам`яніли в полі,
У землю сховались,
Десь всі загубились долі
До зІрок подались.
6
Жура, плине по країні,
В сльозах Україна,
Пісні, змовкли солов`їні,
Нема доньки й сина,
Біда… гуля по країні,
Гірко Україні,
Не чуть пісень солов’їних,
Нема доньки й сина…
05.02.2018р.
ID:
775227
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.02.2018 10:06:44
© дата внесення змiн: 28.09.2024 19:09:58
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Так хочеться, щоб скоріше всміхнулась Україна. 
