В очах лиш сльози, з серця кров із рани,
Охоплений журбою, вдивлявся в далину...
” — Чому? Чому цей світ жорстокий й
невблаганний?
Чому? Чому? Чому вже щастя не діждусь?
Чому надії й мрії поховаю,
У клаптику... у клаптику землі,
такій сирій, холодній, чорній ямі?
Пробач, синочку, голубе ти мій...
Пробач мені, що долю таку маєш! “
Охоплений журбою, вдивлявся в далину,
В очах лиш сльози, з серця кров із рани...
