Запрягай коня, доле моя, доле,
Чи спускай човна - попливем туди,
Де роздольний степ чи широке поле,
Де нема тривог, горя і біди.
Кінь копитом б'є, неспокійно грає,
Човен не пливе, бо нема весла.
Лиш передчуття, наче крук, шугає,
Щоб дорогу в рай доля не знайшла...
... Стану на горі, подивлюся в небо,
А внизу цвіте вся земна краса.
Щоб там не було - рухатися треба.
Сміло йди вперед, вір у чудеса!
