|
Незвичайна звичайна бабуся
Коли я вирішила написати листа в «Погляд», то подумала, що для того, щоб його надрукували, він повинен бути про незвичайну людину. А моя бабуся незвичайна тільки для нас, а для інших вона звичайнісінька бабуся - Бутенко Ольга Федорівна.
Дитинство в нашої рідненької було не легким, як і в усіх дітей війни. Крім неї в сім’ї було ще шестеро дітей, троє з яких, на жаль, померли ще зовсім маленькими від інфекційних захворювань. Бабусині батьки покинули цей світ рано, незадовго після того як вона вийшла заміж за дідуся. Подружнє життя було далеко не таким солодким як мед-дідусь пив і не зміг відкрити своє серце для любові. Сімейного щастя, взаємодопомоги та підтримки бабуся майже не відчувала, вони часто сварилися, але бабусечка все терпіла та все-одно кохала нашого діда. Вона все життя дуже тяжко працювала: в колгоспі на фермі та на ланці. Паралельно з тим тримали величезне господарство та обробляли купу городів. Всю роботу бабуся тягла на собі. Вона, з допомогою батьків мого дідуся, викохала чотирьох внуків. Мене, наприклад, батьки лишили на неї, коли мені виповнилося всього п’ять місяців, бо вони навчалися в столиці. Дідусь помер в 61 рік і бабуся Оля лишилася сама, так як ми живемо далеко. До нас вона переїжджати не погоджується, бо її душа назавжди в рідній Добраничівці.
Але я хочу написати не про життя бабусі, а про неї, щоб всі, хто прочитає ці рядки, познайомилися з дуже дорогою мені людиною.
Бабуся знає всі таємниці світу, її можна запитати про все - як доглядати за немовлям, яка погода буде завтра, як готувати страви чи робити ту чи іншу роботу. Одного разу, коли я ще була маленькою, бабуся передала нам передачу і перев’язала торбину своєю хусткою. Я понюхала хустку і сказала, що вона пахне бабусею. Бабунечка завжди пахне молоком з пінкою, свіжоспеченим хлібом, стравами з печі, мудрістю, теплом, і любов’ю. В дитинстві ми завжди проводили літні канікули в бабусі Олі. Я завжди дивувалась, як така крихітна жіночка може скрізь встигати?! Зранку на нас чекав свіжий сніданок, щодня щось новеньке і найсмачніше. Городи в бабусі завжди найчистіші, бо вона дуже любить землю, а земля відповідає їй взаємністю. На зиму в бабусі завжди заготовлено все, що бажає душа – сушки на компот, горох, квасоля, лікарські рослини в мішечках з тканини, різноманітна консервація…
Нас, онуків, в бабусі четверо. Крім того, що вона вишила рушники нашим мамам, бабусечка й всім нам вишила найпрекрасніші весільні рушники в усьому світі, де кожна ниточка, кожен хрестик просякнуті безкінечною любов’ю до нас. Ми бережемо їх як реліквію. Я знаю - щовечора бабуся лягає спати з молитвою на вустах, в якій просить здоров’я та щасливої долі для всіх нас – своїх дітей, внуків та правнуків.
А відносини бабусечки з її сестрами та покійним братом – це приклад всім нам. Я жодного разу не чула від неї поганого слова в їх адресу, вона завжди сумує і чекає на зустріч з ними. А зустрічі ці завжди надзвичайно зворушливі.
Я люблю запах свіжоспеченого бабусею хліба, смак її щипаних галушок, локшини, пиріжків з вишнями, пухких вареників, коржів з маком… Люблю, коли до нашого приїзду бабуся робить найсмачніший в світі бульйон з курочки і топить піч на якій ми так любимо погрітись. Люблю її історії з життя, які вона часто розповідає, люблю її мудрість, поради, блакитні очі, глибокі як безхмарне небо, скроні, вкриті інеєм, натруджені теплі руки, ласкаву посмішку, осмислений погляд… Люблю свою бабусю Олю безмежно і вклоняюсь їй до землі за життя, яке вона весь час приносить комусь в жертву. Так хочеться, щоб її дні були сонячними, теплими, сповненими любові та вдячності, бо вона найнезвичайніша бабуся в світі!
Поцілувати натруджені руки,
Сказати смутку: «Подалі лети!»
І всі життєві тривоги й муки
Попрошу Бога я Вас обійти…
ID:
1056121
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.01.2026 20:39:22
© дата внесення змiн: 26.01.2026 22:05:03
автор: Kлер Клер
Вкажіть причину вашої скарги
|
