Проводжала тебе на веселку і плакала, плакала...
Скільки вас на веселці, а важко вгамовую біль.
Сніг тримає сліди, що відбиті знайомими лапками.
Стежку іншу постелять на небі хмаринки тобі.
Мокрі щоки мої зачіпає морозом, як прОгріхом.
Де взялася та мить, коли поряд мене не було.
На дорозі проталина - слід непоправного поспіху,
Від маленького тіла останнє кошаче тепло.
21.01.2026.
