Зима, не жарти жартувати,
Пора оця, себе примусить поважати.
Прийде, надує. Холодно в оселях,
Засипле снігом і міста, а в селах...
Дими ген до небес здіймаються і в'ються,
Вітри колючі казяться і б'ються.
Заплаче хуртовина, чи як вовк завиє,
І небо хмарами із краю в край закриє.
Аж раптом сонце у лахмітті хмар
несміло засвітилось,
Надія на весну і на тепло з'явилась.
