Привіт, братуха! Як ти там?
Щось довго звісток вже нема.
Надворі холодно й чортам
Коли лютує так зима!
А ти десь знову на нулі
Окоп сокирою довбеш.
Шукаєш прихисток в землі
І цим трудам немає меж!
Не уявити геть ніяк,
Як тяжко там на передку!
Якими силами отак
Долати доленьку тяжку?
Я жду вістей, пишу вірша,
А ти ведеш можливо бій.
За тебе так болить душа,
Лиш біль тамує сила мрій…
Колись закінчиться війна
І зникне нуль, і зникне тил,
І ця надія лиш одна,
Що додає терпінню сил.
Колись ми вдома зберемось
Хоч буде й зранений наш край.
Бо так здається вже, чогось,
Що там щось більше є ніж рай!
Та поки терпимо, браток!
Цей варіант лише один.
Тримаємо завжди зв’язок
Й чекаємо на краще змін.
