Лунає тихий голос скрипки
Звучить мелодія сумна,
Ми мов акваріумні рибки,
В яких закінчилась вода.
Скрипач із скрипкою до краю
Душу стривожили мою ,
І що сказати я не знаю
Тому як рибка та мовчу.
Здавалось все було чудово,
Звучала музика життя.
Та ти чомусь замовкла знову,
Немов чужий тобі став я.
Немов не було поцілунків
І ніжних ласкавих тих слів,
Усіх любовних обладунків,
І тихих гарних вечорів.
Закрилась ти мов від чужого,
Скажи ,що я зробив не так,
Невже комфортніше від того ,
Що я тут мучусь як дурак.
