|
Сонце ясне, в житах стежка,
Із ромашок, як мережка,
Чистих рос ніжне мигтіння,
З легким вітром, вже й тремтіння,
Для кохання не завада,
Ти ж така, красива, гарна,
Мила посмішка осяйна,
Волошкові теплі очі,
У снах бачу, я щоночі.
Наче квіточка у полі,
Нашепочу тихо долі,
Поведи стежку до неї,
Подарую орхідеї.
Знаю погляд все суворий,
Тож до осуду готовий,
Хочу щоб позбулась смутку,
Одягну тобі каблучку,
Подаруєш мені хустку.
Це все мрії, дощ хлюпоче,
Серце вирватися хоче,
Із грудей товче до болю,
Це ж лиш сон, якби ж мав волю.
А я тут, де смерть гуляє,
Де горить поле безкрає,
Від рашистської навали,
Як же важко й не гадали,
Що з боліт прийдуть смердючі,
Ті обкурені, грязнючі,
В очах злість і неповага,
Завжди жадібність, проказа.
Від нащадків, то хвороба,
Морда п’яна, вузьколоба,
Рже в безпам’ятстві пихата
Замість мізків, мабуть вата.
Раптом черга з автомата,
Бач готується до свята,
Гарний сон та не на часі,
Летять ( ворони) зубаті,
Гайда хлопці, їх збивати,
Тож не будемо втрачати,
Віру в силу і єднання,
Душу гріють сподівання,
Дух козацький не зламати,
Знищим ворога! До хати,
Не просили ми у гості,
Сміливіше друзі-хлопці.
Подолаємо ми втому,
Нас кохані ждуть додому,
По стежині серед квітів,
Рідну землю у суцвітті,
Збережем, разом навіки!
20.01.2026 р
ID:
1055694
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.01.2026 09:35:58
© дата внесення змiн: 20.01.2026 09:35:58
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Боже, збережи життя кожному, люди створені для кохання, праці, продовження роду, а не для війни! 
