Прокинувся вночі від слова -
Моє ім'я прошепотіла.
Вслухаюся — почути знову...
Дуріє голова зсивіла.
Заснути — це вже марна справа.
Немовби, відчуваю дотик.
Душа збентежена впізнала,
А може, вигадала поклик.
Та ні. Твій голос я б не сплутав.
Знайомий, особливий запах.
Яка ж то зваблива спокута,
Цей шепіт в шию відчувати.
Не просинаємось ми разом,
Між нами — сотні снів і мрії.
І недоспівана ця казка
Зі мною гасне і старіє.
Сміється Місяць одноокий.
Як прірва ніч глибока, тиха.
Чи прийде врешті сон і спокій?
Бо кожна ніч — це довге лихо.
Нехай насниться Сонце вранці
І посмішка твоя, і очі,
І ми у ліжку, як коханці,
Завершенням пустої ночі.
І знову буду я чекати,
Коли почую поклик дивний.
Та чи достатньо просто знати,
Що десь там — ти, мій сенс єдиний?
~
Пісню на цей вірш можна послухати
на моєму каналі Youtube:
https://www.youtube.com/watch?v=etnyMNkAl0khttps://www.youtube.com/@_Korshun/videos
